статті

Християнські храми і культ Сонця.

Стародавні культові споруди в своїй архітектурі мають астрономічну складову, тобто орієнтовані по сторонам світу так, щоб головна вісь споруди була скерована на точку на горизонті, де сходить або заходить Сонце в дні сонцестояння чи рівнодення. Такий архітектурний прийом використали при будівництві трипільського храму Небелівка, єгипетського храму Карнак, ірландського кургану Н’югрейндж та інших культових споруд.

Прив’язка храмів та погребальних споруд до астрономічно важливих дат мала на меті надати будівлі сакральності та узаконення права жерців передавати волю богів людям. Більшість язичницьких культів, які поклонялися Сонцю пішли в забуття, проте, традиція сакральної архітектури в культових спорудах зберіглася в християнстві.

Візьмемо для прикладу головні храми християнства. Найдавнішим серед них є Софійський храм, одна з найвеличніших архітектурних пам'яток візантійської архітектури, що збереглися донині; символ «золотої доби» Візантійської імперії та один із символів сучасного Стамбула. Головний вівтар храму скерований на південний схід, а якщо точніше, має азимут 122 градуси. Саме на цьому азимуті на широті Стамбулу сходить Сонце в дні зимового сонцестояння. В багатьох давніх культах цей день був великим святом і святкувався як початок нового року та нового сонячного циклу. І навіть зараз ми християнський світ святкує Різдво 25 грудня тобто в перший день, коли сонячний диск починає щоденний рух по лінії обрію на північ і тривалість дня починає зростати.

Сонце стоїть кілька днів в своїй крайній південній точці на горизонті і лише в ці дні перші сонячні промені проникають через вікно вівтаря і освітлюють приміщення храму.

Sobor-do-restavratsii

В Києві теж є Софійський собор збудований київським князем Ярославом Мудрим в 1054 році на зразок візантійської Софії. Незважаючи на архітектурну подібність із Софійським собором у Стамбулі, головна вісь київської Софії скерована на північний схід і має азимут 52 градуси. В цій точці горизонту сходить сонце в дні літнього сонцестояння. В дні близькі до 21 червня перші промені сонця потрапляють на вівтар через арочне вікно.

sofiyskiy-sobor-56-1

Головний храм католицької церкви базиліка Святого Петра у Римі була збудована пізніше в 16-му сторіччі і головна її вісь збігається з віссю схід-захід і має азимут 90 градусів. На одній лінії розміщені вівтар, центральний вхід до собору та обеліск на площі святого Петра. В дні рівнодення на цій лінії сходить і заходить Сонце.

Єдиного правила орієнтації в просторі храмів не було і багато з них мають вівтарі направлені на точки сходу Сонця, які не є важливими в астрономічно-обрядовому календарі. Одним із таких храмів є Юр’єва божниця в місті Остер на Чернігівщині. Історію пам’ятки 11 –сторіччя ви можете переглянути у відео на каналі Україна Прадавня. У будівлі зберіглася лише вівтарна частина.

Вівтарна частина храму має азимут головної осі 110 градусів. На цьому азимуті Сонце сходить близько 20 жовтня, що не є сакральною датою. Проте, якщо проаналізувати план церкви і провести лінії від бічних вікон вівтарної частини будівлі до пілонів всередині будівлі, які підтримували дах, отримаємо знайомі астрономічні азимути.

Одна лінія має азимут 89 градусів, а це означає, що в день рівнодення промінь світла проходив через шпарину вікна і освітлював пілон лише в цей день. Інша лінія має азимут 130 градусів, отже, в день зимового сонцестояння в момент сходу Сонця його промені проникали через вікно і освітлювали сусідній пілон. В темному приміщенні храму яскравий пучок світла виглядав видовищно.

image

Якщо ж врахувати висоту центрального вікна вівтарної частини Юрієвої божниці, яка становить 4 метри над рівнем фундаменту, то виявиться, що в арці вікна сонячний диск з’явиться в день рівнодення і осяє простір між пілонами. Це легко порахувати. Довжина храму 16 м, висота вікна 4 метри. Щоб вирахувати кут між підлогою і аркою вікна 4 / 16 = 0,25 sin 0.25 = 15o.

22 березня та 22 вересня в дні рівнодення через кілька годин після сходу Сонце підіймається на висоту 15о над горизонтом і має азимут 110о.

Тож коли наступного разу відвідаєте храм, звертайте увагу на вікна та їх орієнтацію на небокрай і тоді ви краще зрозумієте архітектурний задум давніх майстрів.

Автор:

Griandr Tarnovski

Griandr Tarnovski

© Посилання на www.bezvodovka.com обов'язкове.