статті

Т.Г. Шевченко та Безводівка

Всі ми знаємо Шевченка як поета, як художника та як громадського діяча.  Тарас Григорович захоплювався історією України і йому довелося недовгий час бути членом київської археологічної комісії. Шевченко багато подорожував Україною і залишив чимало малюнків прадавніх могил. Чи довелося йому відвідати кургани Безводівки? Пропоную вашій увазі дослідження, щоб знайти відповідь на це питання.

Виконуючи доручення комісії, Т. Г. Шевченко здійснив у 1845 - 1846 рр. три подорожі по Україні й намалював чимало історичних пам’яток, брав участь в археологічних розкопках могил як художник та ілюструванні видань, водночас залишив багато філософських суджень і висловлювань про історичні події в Україні.

Свою першу подорож (влітку - восени 1845 р.) для вивчення і малювання історичних пам’яток Т. Г. Шевченко розпочав з Густинського монастиря, розташованого поблизу м. Прилуки. Цей монастир засновано 1612 р. князем Михайлом Вишневецьким для боротьби православної церкви проти наступу уніатства. Про відвідання Густи­на і роботу там Т. Г. Шевченко згадував в автобіографічній повісті «Музыкант». Донині збереглися три акварелі Т. Г. Шевченка, написані ним під час першої подорожі: «В Густині. Церква Петра і Павла», «В Гус­тині. Трапезна церква», «Брама в Густині. Церква св. Миколая».

 

 Плідною була також подорож Т. Г. Шевченка на Полтавщину, ко­ли він побував у Яготині, Лубнах, Пирятині, Ромнах, Миргороді, Ве­селому Подолі, Хоролі, Полтаві, Березовій Рудці, Ісківцях, Переясла­ві, Єрківцях та багатьох інших містах і селах.

У липні - серпні 1846 р. Т. Г. Шевченко приймав участь у другій археологічній експедиції, що вела розкопки скіфських могил Переп’ят та Переп'ятиха. Це кургани скіфських часів 6 ст. до н.е. В ході розкопок було знайдено золоті бляшки, бронзові вістря стріл, прикраси та залізні знаряддя праці. В могилі Переп'ятиха було чотирнадцять тілопокладень в погребальній камері площею до 180 метрів квадратних, розмірами 20 на 9 метрів, витягнутою із заходу на схід. Курган на час розкопок мав висоту 11 метрів і мав кільцевий вал навколо. Вал зображений на малюнку схожий на кільцевий вал навколо Стоунхенджа і коло ближніх візирів Безводівки. Якщо уважно подивитися на карту того часу, коли Шевченко зробив малюнок, ми побачимо дуже знайому схему візирів прадавньої астрономічної обсерваторії.

Якщо курган Переп’ят (висота 106) прийняти за центральну точку, на північному та південному сході і на південному заході на однаковій відстані від кургану ми знайдемо групи курганів, які стоять на азимутах, що збігаються з азимутами сходу і заходу Сонця в дні зимового і літнього сонцестояння. Також на півдні є група курганів за аналогією південних візирів Безводівки. Доречі, Стоунхендж теж не просто коло стоячих каменів. У нього є система дальніх візирів - курганів, що розкидані по долині Солсбері.

Шевченко багато подорожував Україною і висловив думку: «Могила, або курган, на Волині та Поділлі велика рідкість. По берегам же Дніпра, в губерніях Київській, Полтавскій, ви не пройдете версти поля, не прикрашеної високою могилою, а іноді і десятком могил».

Ще два малюнки Шевченко зробив під час свого перебування у своїх друзів братів Лизогубів в Седневі в кінці лютого 1846 року. Андрій Лизогуб та його старший брат Ілля гостинно приймали поета у Седневі. Для Шевченка вони надали окреме приміщення у флігелі. Саме там була обладнана майстерня, де Кобзар плідно працював над літературними й мистецькими творами.

Один малюнок автор підписав «Коло Седнева». Маючи на увазі не «поблизу Седнева», а саме коло або круг Седнева. Чому Коло? Відповідь на це питання дає другий малюнок намальований на цьому ж місці з іншого ракурсу. Назва його «Чумаки серед могил», де зображено  Коло Седнева. Група курганів розміщених по колу і дуже схожа на коло ближніх візирів Безводівки, яке складалося з восьми земляних насипів: один в центрі та сім на рівновіддаленій відстані 92 метри від нього.

На малюнку Шевченка Чумаки серед могил курган на передньому плані може бути дальнім візиром, який вказує на захід Сонця в дні рівнодення. Більше дальніх візирів на карті виявити не вдалося. Якщо стати в центрі Кола Седнева, його насипи будуть вказувати на схід і захід сонця в дні сонцестояння та рівнодення, як і візири Пригоризонтної обсерваторії Безводівка.

Можливо, 150 років тому Коло Безводівки курганна група «Роблениці» виглядало саме так, як Коло Седнева. Можливо, Тарас Григорович відвідав Безводівські могили  і навіть, замалював її величні насипи? Перевіримо гіпотезу...

На запрошення Г. Тарновського поет прибув у с. Качанівка Борзенського повіту (тепер Ічнянського р-ну Чернігівської обл.) і привіз свою картину «Катерина», яку той дав згоду купити. Кінець травня 1843 Шевченко прожив у Качанівці. Тоді він виїжджав у сусідні села, зокрема в Сокиринці - маєток П. Скоропадського, якому на засланні присвячено вірш «П. С.». Також, побував він у селах поблизу Безводівки: Іваниця, Іржавець, Ічня, Власівка. В Іржавець Шевченко приїжджав подивитися на легендарну Іржавецьку чудотворну ікону. На підставі народних переказів та історичних даних поет в 1847 р. на засланні написав поему «Іржавець». Після заслання Шевченко вдруге приїхав у Качанівку в 1859 році, 21 серпня. Отже, подорожуючи до Качанівки, Шевченко проїзджав дорогою між Ічнею та Іржавцем. Дорога проходила в декількох кілометрах на північ від курганів Безводівки. З такої відстані високі могили дуже добре видно і Тарас міг бачити їх. Проте,знайти малюнок або спогади саме про ці могили не вдалося. Та на щастя, завдяки Шевченку археологу ми знаємо як виглядало Коло Седнева, тому що в двадцятому сторіччі більшість його могил було знищено.

 

Автор:

Griandr Tarnovski

Griandr Tarnovski

© Посилання на www.bezvodovka.com обов'язкове.