статті

В мережі можна зустріти малюнок якому 15000 років. Археологи кажуть, що це найдавніша карта, яка зроблена на шматку бивня мамонта і була знайдена в селі Межиріч на Черкащині. Маємо суттєві підстави засумніватися в такому поясненні від науковців.

В музеї становлення української нації представили унікальний артефакт трипільську тарілку. Вона має діаметр 60 см, 6000 років і дуже цікавий малюнок. Оскільки один із базових інстинктів людини  бачити антропологічні риси в зображеннях навіть там де їх немає, журналісти вже назвали трипільський артефакт тарілкою зі «смайликами». Дійсно схоже, але унікальна тарілка не цим. Вона несе в собі безцінну інформацію якій шість тисячоліть. Я розшифрував послання трипільців.

Одна маленька тарілка трипільської культури, якій щонайменше шість тисячоліть, покаже нам астрономічні знання трипільців та їх обрядовий цикл. Дехто бачить на мальованій кераміці Сонце та Місяць.

Чому ж у курганного комплексу Безводівка саме таке розміщення його елементів дальніх візирів на відстані від 800 до 4000 метрів. Невже спостерігач міг побачити мітку на такій відстані?  Зараз  горизонт і дальні кургани від спостерігача закриті деревами лісосмуг. Проте, збереглися два документальні свідчення, що раніше всі кургани в околиці було добре видно.

З давніх давен люди помітили, що Місяць має дуже сильний вплив на розвиток всього живого. Що супутник Землі впливає не лише на море, спричинюючи на ньому припливи та відпливи, а й на живі організми, які в більшій мірі складаються з води. Люди бачили як Місяць змінював свою форму кожного дня і потім зникав з неба на кілька днів, щоб знов народитися молодиком.

То Безводівка обсерваторія чи просто кургани? Таке питання ще й досі турбує декого. А є скептики, які впритул не хочуть бачити астрономічну складову та геометричні закономірності, які я виклав у фільмах, статтях та різних публікаціях.

В попередній статті «Нова історична доктрина» ми дослідили як орнамент з ламаних ліній передавався з покоління в покоління впродовж 15 000 років. Багато хто замислився чому саме такий орнамент обрали люди льодовикового періоду. Адже в природі прямих ліній та прямих кутів немає. Природа любить плавні лінії, спіралі і живому і неживому. Але для людини нанести гарний хвилястий орнамент на глиняний посуд складно. Це складно зробити мозку і кисті руки. Справа в тому, що пряма лінія малюється в одній осі координат. А дуга вже в двох осях.

Система ближніх та дальніх візирів обсерваторії Безводівка займає площу близько 20 кілометрів квадратних. Візири є мітками на горизонті. Як на шкалі для спостережень за Сонцем та іншими світилами. Ближні візири рівновіддалені від центру комплексу. З якого проводилися спостереження і утворюють коло діаметром 185 метрів. Але дальні візири знаходяться на різних відстанях від центру. І всі відрізки не є довільними і випадковими, а визначені математичними пропорціями та величинами, які описані в статті «Священна геометрія».

В історичних колах академічної науки майдани прийнято вважати козацькими селітроварнями. Аргументи за і проти такого трактування походження земляних споруд, як і різні думки вчених,  були описані в першій частині статті «Майдани Безводовки».

В другій частині статті ми з вами спробуємо візуалізувати будову ближніх та дальніх візирів пригоризонтної обсерваторії Безводовка. Користуючись даними з книги 1874 року Чернігівські єпархіальні відомості, ми відновимо зовнішній вигляд курганів і майданів, щоб знайти відповідь на питання: особлива їх форма є первинною і задумана архітекторами обсерваторії Безводовка чи є вторинним наслідком козацького промислу – видобутку селітри?

Наша прадавня історія схожа на ковдру з різнокольорових клаптиків зшитих білими нитками, а подекуди з великими дірками. До середньовіччя, до часів Київської Русі історія України розосереджена і є набором археологічних культур, які за версією академічної науки між собою майже не пов’язані. Історики виділили з десяток культур з типовими для них ознаками: тип поховання, дизайн кераміки та ареал поширення. Найбільш відомі з них : Трипільська, Катакомбна, Зрубна, Зарубинецька, Скіфська, Київська, Черняхівська. І нам розповідають в освітніх закладах, що представники  вищезгаданих культур приходили на наші землі з далеких країн, жили тут сотні а то й тисячі років, а потім йшли геть.