письмена

В попередній статті «Нова історична доктрина» ми дослідили як орнамент з ламаних ліній передавався з покоління в покоління впродовж 15 000 років. Багато хто замислився чому саме такий орнамент обрали люди льодовикового періоду. Адже в природі прямих ліній та прямих кутів немає. Природа любить плавні лінії, спіралі і живому і неживому. Але для людини нанести гарний хвилястий орнамент на глиняний посуд складно. Це складно зробити мозку і кисті руки. Справа в тому, що пряма лінія малюється в одній осі координат. А дуга вже в двох осях.

Система ближніх та дальніх візирів обсерваторії Безводівка займає площу близько 20 кілометрів квадратних. Візири є мітками на горизонті. Як на шкалі для спостережень за Сонцем та іншими світилами. Ближні візири рівновіддалені від центру комплексу. З якого проводилися спостереження і утворюють коло діаметром 185 метрів. Але дальні візири знаходяться на різних відстанях від центру. І всі відрізки не є довільними і випадковими, а визначені математичними пропорціями та величинами, які описані в статті «Священна геометрія».

В історичних колах академічної науки майдани прийнято вважати козацькими селітроварнями. Аргументи за і проти такого трактування походження земляних споруд, як і різні думки вчених,  були описані в першій частині статті «Майдани Безводовки».

В другій частині статті ми з вами спробуємо візуалізувати будову ближніх та дальніх візирів пригоризонтної обсерваторії Безводовка. Користуючись даними з книги 1874 року Чернігівські єпархіальні відомості, ми відновимо зовнішній вигляд курганів і майданів, щоб знайти відповідь на питання: особлива їх форма є первинною і задумана архітекторами обсерваторії Безводовка чи є вторинним наслідком козацького промислу – видобутку селітри?

Наша прадавня історія схожа на ковдру з різнокольорових клаптиків зшитих білими нитками, а подекуди з великими дірками. До середньовіччя, до часів Київської Русі історія України розосереджена і є набором археологічних культур, які за версією академічної науки між собою майже не пов’язані. Історики виділили з десяток культур з типовими для них ознаками: тип поховання, дизайн кераміки та ареал поширення. Найбільш відомі з них : Трипільська, Катакомбна, Зрубна, Зарубинецька, Скіфська, Київська, Черняхівська. І нам розповідають в освітніх закладах, що представники  вищезгаданих культур приходили на наші землі з далеких країн, жили тут сотні а то й тисячі років, а потім йшли геть.

Під Києвом поблизу села Таценки знайдено унікальне прясло, що належить так званій тшинецькій археологічній культурі, представники якої проживали на території від річки Варта на заході Польщі до Десни і від Бугу до Прип’яті в період з 1600 до 1200 років до н.е.  Прясло окрім своєї прямої функції прядіння (воно одягалося на дерев’яну паличку і надавало їй інерційний обертальний рух для намотування нитки) має ще й астрономічно – магічне призначення.

В 2012 році поблизу села Небелівка Кіровоградської області на території одного з найбільших поселеннь трипількької цивілізації 4 тис до н.е. археологи розкопали унікальну для того часу будівлю. Споруда за твердженням спеціалістів є трипільським храмом і не має аналогів в Європі. Вона мала два поверхи і розміри 20 на 60 метрів, тобто 1200 м2. Вчені знайшли сім вівтарів зроблені із глини, які мали хрестоподібну форму. На вівтарях були нанесені кола, що утворювали композицію. Також, було знайдено багато уламків кераміки та кісток тварин, статуеток та інші господарські предмети.

Історичні архітектурні пам’ятки розповідають про минуле того чи іншого народу. По зовнішньому вигляду та архітектурному стилю споруди можна говорити про культуру, суспільний лад та характер подій, які були у людей в часи її будівництва. Палаци, фортеці та собори красномовно розповідають нам про минулі століття. Але наша історія не обмежена сотнями років і вимірюється тисячоліттями. Доказом цьому є тисячі курганів, майданів та сотні кілометрів змієвих валів, що розкидані по всій Україні. Тогочасна цивілізація будувала свої житла, фортеці, храми та некрополі не з цегли, а з підручного матеріалу – землі. І робила це в особливому притаманному їй архітектурному стилі.

Що спадає перше на думку, коли ми чуємо слово обсерваторія? Мені – телескоп. Але в сучасній обсерваторії окрім головного оптичного пристрою є набір приладів та механізмів, які забезпечують його роботу, а також, науковий персонал. Яка перша асоціація виникає при словах пригоризонтна обсерваторія? Безводовка! Її призначення таке ж, що й у сучасних наукових установ, де спостерігають за астрономічними явищами, але пристрої та системи Безводовки архаїчні і на перший погляд прості та від цього ще більш геніальні.

В усі часи Сонце було для людини більше ніж небесним світилом. Воно було божеством і джерелом життя. Але побачити це божество можна лише в години його появи на небосхилі та час заходу. А як же в давнину спостерігали, наприклад, за надзвичайним явищем затемненням Сонця безпечно для очей? Можна налити в миску води і дивитися на відображення. Саме так і робили протягом тисяч років. Доки 4500 років тому представники Катакомбної археологічної культури вдосконалили цей спосіб.

Кожен ближній та дальній візир пригоризонтної обсерваторії Безводовка займає своє місце не випадково, а згідно чітко спланованого проекту. І цей проект не був створений в процесі будівництва, а доказом цьому є надзвичайна його складність, яка полягає в тому, що у Безводовці гармонійно узгоджено велику кількість змінних величин. Ці величини: відстані між візирами та геометричні фігури, які вони утворюють, математично впорядковані пропорціями, числом Ф 1,61 та числом π 3,14.